Співець скачать в хорошем качестве

Співець

Пишно займались багрянії зорі Колись навесні, Любо лилися в пташиному хорі Лісні голосні; Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса, І усміхалась весняним привітом Натури краса. Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток, — Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок. А соловейко троянді вродливій Так любо співав, Голосом дивним співець чарівливий Садки розвивав; Слав до вечірньої зорі прощання, Що гасла вгорі, Ще ж голосніше співав на вітання Поранній зорі... Вже пролетів, немов пташка зальотна, Весняний той час, — Осінь холодная, осінь вільготна Панує у нас. Тихо спускається нічка осіння, — Година сумна; Місяць холоднеє кида проміння; Здалека луна Пугача віщого крик — гук єдиний; Діброва німа. Де ж соловейко? де ж спів солов'їний? Ох, де ж він? Нема! В вирій полинув, де вічная весна, Натхненний співець. Вічно красує там рожа чудесна, Там теплий вітрець; Глухо і смутно кругом на просторі. Мій гаю сумний! Кинув співець тебе в тузі та в горі, Тебе й край рідний. Тиша така тепер всюди панує. Лиш в листі сухім Вітер зітха, мов дріада сумує, Із жалем глухим. Чом я не маю огнистого слова, Палкого, чому? Може б, та щира, гарячая мова Зломила зиму! І розлягалась би завжди по гаю Ясна-голосна Пісня, й розквітла б у рідному краю Новая весна. Та хоч би й крила мені солов'їні, І воля своя, — Я б не лишила тебе в самотині, Країно моя! 1892 Леся Українка (справжнє ім’я — Лариса Петрівна Косач, 1871–1913) — українська поетеса, драматургиня й мислителька, одна з найвизначніших постатей національної культури. Авторка поезій і драм світового рівня, зокрема «Лісової пісні». Її творчість вирізняється інтелектуальною глибиною, громадянською мужністю та утвердженням ідеалів свободи й гідності. Попри тяжку хворобу, залишила спадщину, що стала невід’ємною частиною європейського культурного контексту.