Борис Грінченко "Скоріш! Скоріш!" 1888 Магія поезії та музики скачать в хорошем качестве

Борис Грінченко "Скоріш! Скоріш!" 1888 Магія поезії та музики

Пісня та кліп на вірш Бориса Грінченка "Скоріш! Скоріш!" (Весняні сонети). Цифрова версія. Відчуй, як класична поезія перетворюється на пісню — магія поезії та музики просто тут. #ПростийУкраїнець #SimpleUkr Борис Грінченко (1863–1910) — це одна з ключових постатей українського національного відродження кінця XIX – початку XX століття. Він був невтомним трудівником на ниві української культури: видатним письменником (поетом, прозаїком, драматургом), мовознавцем, етнографом, педагогом, публіцистом, істориком, громадським і політичним діячем. Його життя було повністю присвячене служінню українській нації, її мові, культурі та боротьбі за національну самосвідомість. Життя: невтомне служіння Україні Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр (нині Сумська область) у родині дрібного поміщика. З дитинства він глибоко вбирав у себе український дух, мову та народні традиції. Освіту здобував у Харківському реальному училищі, але через участь у народницьких гуртках був виключений і згодом продовжував самоосвіту. Більшу частину свого життя він присвятив педагогічній діяльності, працюючи вчителем на Харківщині, Чернігівщині, а згодом у Києві. Його педагогічна праця була не лише професією, а й місією: він виховував у дітей любов до рідної мови, історії та культури. Грінченко був активним громадським діячем, членом таємної організації "Братство тарасівців", що виступала за повну незалежність України. Він був одним із засновників і фактичним керівником київської "Просвіти", яка займалася просвітницькою діяльністю, поширенням української книги та культури. Проте найграндіознішим його досягненням стала укладацька праця над чотиритомним "Словарем української мови" (1907-1909), який став першим фундаментальним українським тлумачним словником. Ця колосальна праця, виконана Грінченком практично самотужки, заклала основи сучасної української лексикографії та була величезним кроком у становленні української літературної мови. Творчість: голос, що будить націю Творчий доробок Бориса Грінченка надзвичайно широкий і різноманітний. Він писав під псевдонімами Б. Василенко, Василь Чайченко, В. Панько та іншими. Спадщина "будівничого нації" Борис Грінченко помер 6 травня 1910 року в Італії (нервове виснаження, спричинене надзвичайною працездатністю та переживаннями за долю доньки, яка померла раніше), похований у Києві. Його внесок у становлення сучасної української нації та її культури є безцінним. Грінченко був ентузіастом, який вірив у силу українського слова і невтомно працював, щоб воно стало повноцінним інструментом для розбудови національної ідентичності. Його "Словарь" став наріжним каменем для розвитку української мови. Творчість, педагогічна та громадська діяльність Грінченка і сьогодні залишаються джерелом натхнення для всіх, хто прагне добра Україні. Скоріш! Скоріш! Скоріш! Скоріш! Од сірого туману Самі шматки зосталися, ще мить — І сонце ось, віта свою кохану І всю її промінням золотить. Горить! Пала!.. Блискучою стягою Старий Дніпро серед степів прославсь; Киваючи рясною головою, Зелений ліс до сонця засміявсь. І все живе. Дзвенять в повітрі згуки, Дзвенять гаї, дзвенять степи і луки, І світ увесь, здається, задзвенів. Чого ще ждать? Скоріш, мерщій у поле, Мерщій у степ! Я вп’юсь тобою, воле, Серед моїх незміряних степів!